Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Зазначало, що 26 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі строком повернення до 25 грудня 2012 року й сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та в розмірах, установлених у кредитному договорі.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання кредитних зобов'язань 9 червня 2008 року між ПАТ «Укргазбанк», ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було укладено договір іпотеки № 16/08-Б, відповідно до пункту 2.1.1 якого предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 у місті Харкові. Відомості про іпотеку внесені до реєстру іпотек, накладено заборону на відчуження нерухомого майна.

У зв'язку з невиконанням умов договору та утворенням заборгованості рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «Укргазбанк» 1 664 543 грн 02 коп. та 2 630 252,33 доларів США. Рішення суду виконано не було.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним вищезазначений договір іпотеки, укладений 9 червня 2008 року, запис про іпотеку виключено з реєстру іпотек.

У період чинності зазначеного рішення спірну квартиру було двічі відчужено ОСОБА_8: уперше - на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року та вдруге - на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року.

4 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області вищезазначене рішення скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

Посилаючись на те, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором, ПАТ «Укргазбанк» просило задовольнити позов з підстав статей 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 квітня 2014 року, позов ПАТ «Укргазбанк» задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 місті Харкові, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 20 позичальника ОСОБА_9 у розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945 грн 13 коп. пені на користь ПАТ «Укргазбанк» шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 квітня 2014 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_8 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року.

ОСОБА_8 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм матеріального права щодо дії договору іпотеки незалежно від відсутності зареєстрованого обтяження на момент набуття заявником права власності на квартиру, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданому для прикладу судовому рішенні, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_8 - ОСОБА_12 та ПАТ «Укргазбанк» - Подлимая А.Б., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 26 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі строком повернення до 25 грудня 2012 року й сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та в розмірах, установлених у кредитному договорі, і зі строком дії такого договору до 26 грудня 2013 року.

Пунктом 3.2.8 указаного кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки.

З метою забезпечення повного й своєчасного виконання боргових зобов'язань перед банком 9 червня 2008 року між банком, з однієї сторони, і ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з іншої сторони, укладено договір іпотеки №16/08-Б. Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Харкові, загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2285,6 кв. м, усього на 123 квартири. Відомості про іпотеку нотаріусом внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону (т. 1 а.с. 18-23).

Пунктом 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

ОСОБА_9 належним чином грошові зобов'язання перед банком не виконав, у зв'язку із чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь банку 1 664 543 грн. 02 коп. та 2 630 252,33 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року, рішення суду не виконано (т. 1 а.с. 27-29).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 9 червня 2008 року визнано недійсним, виключено запис про іпотеку з реєстру іпотек.

У період чинності зазначеного рішення спірну квартиру було двічі відчужено ОСОБА_8: уперше - на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року та вдруге - на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2012 року вищезазначене судове рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_9 і ОСОБА_10, реєстрацію обтяжень на спірну квартиру поновлено (т.1 а. с. 24-26, 30-36).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укргазбанк» суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідно до статті 23 Закону у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Разом із тим в іншій справі з подібних правовідносин, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ОСОБА_8, судом, на відміну від справи, яка переглядається, зазначено, що оскільки на момент переходу права власності на будинок на підставі рішення суду договір іпотеки було визнано недійсним, відповідний запис був вилучений з Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою, а тому стаття 23 Закону до спірних правовідносин не застосовується.

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, відповідно до статей 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Статтею 23 Закону визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Установивши, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 9 червня 2008 року визнано недійсним і на його підставі запис про обтяження майна іпотекою виключено з Реєстру, суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону.

Під час переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_8 спірна квартира предметом іпотеки не була.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини 1 статті 360-3, частиною 1 статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. ЯремаСудді: Л.І. Григор'єва Л.І. ОхрімчукВ.І. Гуменюк Ю.Л. СенінН.П. Лященко В.М. Сімоненко